Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...
Бро, моя история будет трешом на всю страну! Читай и шмыгай со мной в мир наркотических закладок и невероятных подарков для бабулек!
Так вот, сидел я однажды на фигнюлинах, читал какой-то трендовый блог о кодеине и внезапно решил, что пора и мне попробовать что-то новое. Хотел взять себе базу нормальных шишек марихуаны, чтобы по-настоящему въехать в этот мир. Но как же быть, если деньжат мало, а желание трэшить на уровне через бонг? У меня было решение!
Я решил зайти на один из этих подпольных сайтов, где можно купить закладки самых крутых наркотиков. Знаешь, такая штука, что-то типа черного рынка, только в онлайне. Что там только не было! Кокаин, экстази, амфетамин, да всякой муть, но мне нужны были шишки. Я же комик, братан, мне нужна креативка! После нескольких часов поисков и читанья рецензий, наконец-то нашел подходящего продавца. Ну, и началось самое интересное!
Встретились мы с этим дедом в старом подвале, где-то на окраине города. Был он такой типичный наркоман - седой, с глазами кролика и с пятидневной щетиной на лице. Там было много народу, каждый хотел найти свою порцию удовольствия. Я же смотрю, а он вытаскивает из-под пухлой жопы кармана этот зеленый пакет. Чувствовал я запах марихуаны из-за метра! Дед передал мне это сокровище и сказал, что оно очень мощное. Навстречу новым ощущениям!
Залез я на последний этаж своего дома и начал затевать настоящую наркопати. Одел свой трендовый VR-шлем, чтобы погрузиться в визуальное путешествие, и закурил первую шишку. Брат, это был взрыв мозга! Я внезапно очутился в другом мире, где все такое трэшистое и невероятное! Формы расплывались вокруг меня, цвета переливались, и я чувствовал себя человеком-марихуаной! Это был космический трэш!
Но самое лучшее - я решил сделать сюрприз для своей бабуленьки. Она уже старенькая, но я знал, что она всегда мечтала попробовать виртуальную реальность. И вот, купил я ей VR-шлем. Бабушке это был не только шлем, а настоящая сказка. Она смеялась, радовалась и безумно наслаждалась каждым моментом виртуального путешествия. Мы с ней вместе исследовали огромные локации, сражались с монстрами и летали на драконах. Это был настоящий подарок судьбы для нее!
Так закончилась моя история о наркотических закладках и VR-шлеме для бабулек. Я попробовал вкус наркотического экстаза и сделал счастливой свою любимую бабульку. Будь смелым, братан, иначе ты никогда не почувствуешь настоящего трэша в своей жизни!